Давати ляпасів, бити морди, рвати чуби і сорочки, і, навіть по-дитячому, ставити підніжку опоненту і чекати, коли він пінгвіном пролетить у проході між депутатськими стільцями — стало в Україні звичайною практикою у вирішенні політичних конфліктів. А й справді, навіщо чекати, коли в справу втрутяться правоохоронні органи, йти до суду, якщо можна поставити крапку, тобто синця, не відходячи від каси. Пардон, від Cекретаріату Президента. В яких місцях Луценко у Чернівецького правду шукав, знає вся країна, але якось сумно від цього і прикро.
Журналісти нашого видання, на відміну від обраних народом чиновників, не можуть собі дозволити у такий спосіб розбиратися з тими, хто насправді порушував закон. Вивести на чисту воду ми можемо лише за допомогою власних розслідувань, коментарів фахівців та експертів, а також гострого пера. Про те, що керівники Держспоживстандарту займаються всім чим завгодно, крім головної функції відомства — захисту прав споживачів, ми вже стільки разів писали, що тема давно набила оскомину. Втім, нові сюжети не залишають нам вибору. Наша боротьба зі «старими» і «новими» керівниками Держспоживстандарту триває третій рік поспіль. Негричі, вівчарики, звільнені з цього відомства за корупційні дії та порушення присяги державного службовця, вже давно стали «антигероями нашого часу», втім, як не дивно, їм на зміну приходять нові і коло замикається. Олександр Сергійович Шнипко, обіймаючи посаду Голови Держспоживстандарту з червня місяця минулого року, виявився неспроможним до цього часу виконати Указ Президента України щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики, втім, у нього вдало виходить розвалювати ту саму систему, яку треба було б зміцнювати і удосконалювати. Більше того, незважаючи на тернистий шлях комуніста-апаратника ЦК КПУ, на якому інтриги і підкилимні ігри були нормою, «товариш» Шнипко виявився надто вразливим і вже встиг образитися на критику журналістів нашого видання. Образився всерйоз. І за себе, і за Державний комітет, і за всю державу. Свою хворобливу образу він оцінив недорого — у 200 гривень. От тільки якийсь це не чоловічий вчинок. Хоча, можливо, виписувати фрази із наших статей, з лупою у руці читати поміж рядками — лише на це здатен цей чиновник? До речі, в попередніх номерах журналу ми писали про те, що заступник Генерального прокурора України Т. Корнякова виносила припис О. Шнипку у зв’язку з незаконним звільненням керівників підвідомчих Держспоживстандарту підприємств. Зокрема, мова йшла про Головне Львівське обласне управління у справах захисту прав споживачів. Але, хіба ж приписи заступника Генпрокурора можуть зупинити такого керівника? Зовсім ні, він і далі продовжує працювати за звичними схемами. Але, відтепер у справу вже втручається і сам Генеральний прокурор України.
Який же рахунок виставлятимете самому Генеральному прокурору, пане Шнипко?
Як Держспоживстандарт гроші заробляв
Нагадаємо читачам, що Олександр Шнипко, очолюючи Держспоживстандарт України, за сумісництвом працює і на підприємців. Він — віце-президент Українського Союзу промисловців і підприємців (УСПП), а його патроном, зрозуміло, виступає екс-міністр економіки, президент УСПП Анатолій Кінах. Не треба бути великим провідцем, аби здогадатися, що за цей час Комітет було перетворено у підвідомчий орган УСПП із усіма наступними наслідками. За невеликий проміжок часу головування Олександра Шнипка його справи пішли вгору, от тільки в Комітеті — навпаки, погіршились. І перше, і друге не залишило байдужим жоден із контролюючих та правоохоронних органів в державі. На вересневій Колегії відомства Головдержслужбою, Рахунковою палатою, КРУ та Генпрокуратурою робота Держспоживстандарту була визнана вкрай незадовільною. Ось, наприклад, оприлюднені на Колегії результати перевірок КРУ: 91% порушень по різних напрямках діяльності — від нецільового використання коштів — до списання боргів, склало близько 21 млн. грн. Як наслідок — порушені кримінальні справи, матеріали яких направлені в Генеральну прокуратуру. І це ще далеко не все.
Тільки за минулий рік, згідно з матеріалами КРУ, відрахування до створеної при Комітеті Спілки «Рада технічного регулювання», до складу якої входять підпорядковані Держспоживстандарту підприємства, склали мільйони гривень. За словами одного із працівників відомства, з них більше 800 тисяч гривень було витрачено на піар Голови Комітету на телебаченні. Ну, скажіть, будь ласка, що ж такого корисного розповів споживачам цей чиновник за такі великі гроші? Можливо він розповів, як без знака ГМО нам розпізнати модіфіковану продукцію? Чи як боротися з тими підприємцями, які постачають нам неякісні товари? Що ж, дешевими чиновники не бувають. А їх, треба сказати, у цьому відомстві забагато: число заступників Голови збільшено аж до восьми. Ні, вони не падають з ніг, прориваючись відповідно до програми Уряду.
Скоріше за все, більшість з них прийшла у відомство вирішувати власні питання і покращувати своє життя за рахунок інших.
Редакція журналу отримала листа за підписом О.Шнипка, в якому керівникам центрів стандартизації, метрології та сертифікації наказується розпочати цілодобову роботу щодо проведення лабораторних досліджень якості та безпеки продуктів харчування для пересічного громадянина за його зверненням у підвідомчі лабораторії, встановити розцінки, визначити порядок проведення досліджень та сплати споживачем зазначеної роботи. Стоп, панове. А як же бути зі статтею 42 Конституції України, в якій йдеться, що саме держава відповідає за безпеку на споживчому ринку країни. Чи нам хтось забув повідомити, що відтепер ми повинні взяти на себе замість держави весь фінансовий тягар у сфері контролю за цією самою безпекою? Виникає природнє обурення: чому споживач повинен «ходити по чиновниках» із пробірками, сплачуючи їм чималі гроші, щоб дізнатися, якої якості воду він п’є, який хліб купує, та чи не помре від випитої чарки горілки на власний день народження? Чи це особисто пану Шнипку так хочеться влізти у кишеню пересічного громадянина, що він перебирає на себе функції наших законодавців? А якщо ця сама кишеня належить малозабезпеченому споживачу і йому нічого дати пану Шнипку?
Виникає й інше, не менш болюче запитання: а в яких лабораторіях будуть проводитися ці дослідження, якщо останнім часом вони методично знищуються? А якщо хтось із споживачів, наприклад, захоче отримати достовірну інформацію щодо якості тютюнових виробів, куди його пошлете, пане Шнипко? Майже єдина в Україні унікальна установа з контролю за якістю тютюнових виробів, яка підпорядкована державним контролюючим органам, сьогодні зупинена і фактично знищена. От тільки чому це нікого не цікавить? Тим більше, що Держспоживстандарт — це не флюгер, який коливається по вітру сам по собі, це орган центральної виконавчої влади, підпорядкований Міністерству економіки. То ж, чому добре освічені керівники, що сидять по вулиці Грушевського в Мінекономіки, знають про все і мовчать, знають і покривають, а може знають та ще й керують цим процесом?
Як Генпрокурор Прем’єр-міністру України листа писав
Іноді нашим чиновникам здається, що те, що вони роблять так і залишиться безкарним. Вони свято вірять у свою недоторканість. Даремно. Здається, час розплати наступає і для керівників Держспоживстандарту. Навіть Генпрокурору вже стало не до жартів від «витребеньків» цього відомства. Допекли. Олександр Медведько 15 січня цього року пише листа Юлії Тимошенко.
«Проведеною Генеральною прокуратурою перевіркою встановлено, що внаслідок численних порушень законодавства Держспоживстандарт та його територіальні органи належним чином не забезпечують захист прав споживачів, додержання стандартів, норм і правил», — так починається сумна прокурорська історія безладу, що не перший день триває в системі Держспоживстандарту. І ця історія, зверніть увагу, складається лише із фактів, підкріплених перевірками, підписами уповноважених осіб і печатками. Після такого листа доведеться «підтягнути живіт» і відповідати по всіх статтях. В прямому розумінні цього слова. І їх — чимало. Дивіться самі.
Як Держспоживстандарт підприємців захищав і про себе не забував
«Всупереч вимогам ч.4 ст.8 Декрету КМУ «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норма і правил та відповідальність за їх порушення» Держспоживстандарт ухиляється від накладання на порушників штрафних санкцій у повному розмірі», — із листа Генпрокурора.
Чому інспектори в системі Держспоживстандарту не накладають штрафів і так лояльно ставляться до підприємців? Як ви думаєте? Гадати ми не будемо. Один із варіантів відповіді на це запитання ми знайшли у тому ж самому листі: «Заступника генерального директора ДП «Буковинастандартметрологія» Суворова І.К. засуджено за ч.2 ст.368 КК України. Він отримав від підприємця хабара у розмірі 2 тисячі доларів США за те, що не притягнув того до відповідальності за виявлені порушення метрологічних вимог та не перешкоджав незаконній реалізації засобів вимірювання».
Далі ще гірше: «Прояви корупції та хабарництва в органах Держспоживстандарту є непоодинокими (зверніть увагу, — це пише Генпрокурор). «Прокуратурою Одеської області порушено 5 кримінальних справ за фактами хабарництва працівників ДП «Одесастандартметрологія», відповідальних за сертифікацію промислової продукції… Держспоживстандартом не забезпечується належна координація діяльності з іншими контролюючими та правоохоронними органами. Незважаючи на те, що факти випуску неякісної продукції на суму 108 млн. гривен виявлено на 4 тисячах підприємств, до органів прокуратури для вирішення питання щодо порушення кримінальних справ направлено лише 52 матеріали».
«Практично в усіх регіонах органи Держспоживстандарту несвоєчасно направляють постанови для примусового виконання адміністративних стягнень, не контролюють їх виконання. На час прокурорської перевірки в цих органах відсутні відомості щодо стягнення понад 10% накладених адміністративних штрафів (на суму 550 тисяч гривен)». До того ж, лише за «останні два роки скасовано постанов Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів про застосування фінансових санкцій майже на 11 млн. гривен». Цікаво й те, що такі «суперпрофесіонали» з міського управління поповнили лави керівного складу юридичного департаменту Держспоживстандарту.
Навіть коментарів не хочеться давати. Пряме зрощення бізнесу і влади. Від таких фактів так і тягне вступити до лав комуністів і засудити злочинно-олігархічний капіталізм. А цих фактів надто багато для одного відомства. Судіть самі.
Злочинна змова: не на життя, а на смерть
Цікаво, які почуття виникнуть у читача після наступних фактів із листа Генпрокурора?
Факт №1. «Водопостачальникам (ДП «Кривбаспромводопостачання», ДКП «Бердянський міськводоканал та іншим) Держспоживстандартом видано тимчасові дозволи на відхилення від стандартів при виробництві питної води за відсутності згоди споживачів, а також без визначення строку їх дії».
Виходить, що наші водопостачальники не можуть нам забезпечити стандарти навіть на цю неякісну воду? І хто їм дозволяє таке робити? Держава? Правильна відповідь. Держава в особі уповноваженого органу — Держспоживстандарту. Виникає запитання: а керівники держави про це знають? Про те, що з водою не все гаразд, знає місцева виконавча влада і міські депутати. Приміром, у Кривому Розі депутати навіть прийняли спеціальну програму, це питання — завжди на порядку денному, в той час, коли Держспоживстандарт в обхід підпорядкованому йому територіальному органу «Кривбасстандартметрологія» «благословляє» щорічне, воно ж фактично й безстрокове, відхилення від державних стандартів.
Факт №2. «У порушення ст.38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» Держспоживстандартом надано 94 дозволи (роз’яснення) щодо можливості маркування продукції з відхиленням від вимог нормативних актів. Цю незаконну практику припинено у ході прокурорської перевірки».
Що ж таке робиться? Виходить, що керівництво Державного Комітету дозволяє підприємцям в обхід конституційних норм не надавати нам, споживачам, інформацію про те, що ми купуємо і споживаємо. Можна і з іншого боку подивитися на цей факт і запитати: а скільки коштували підприємцям ці 94 дозволи? Чи може віце-президент УСПП Олександр Шнипко, сидячі у кріслі відомства, яке повинно захищати споживачів, буквально сприйняв заклик свого шефа Анатолія Кінаха «згуртувати всі організаційні ресурси, аби протидіяти ризикам сталого економічного розвитку»?
Факт №3. «Головним Київським управлінням у справах захисту прав споживачів до органів стандартизації та правоохоронних органів не надсилались матеріали про виявлення у магазині «Гулівер» іграшок з дефектами, які становлять небезпеку для здоров’я дітей».
Ось тут, здається, коментарі і зовсім зайві. За грати їх, за грати…
Факт №4. «…не повідомлено Укрметртестстандарт про зберігання на складі ТОВ «Морський дім» рибної продукції без відповідної документації, що вимагало застосування фінансових санкцій у розмірі 180 тисяч гривен»; «Товариством «С.О.В. Гавань» реалізовано несертифікованої харчової продукції на суму понад 900 тисяч гривен»; «не поставлено до відома правоохоронні органи про видачу Миколаївським центром сертифікації сертифіката відповідності на рибу, що суперечить висновку МОЗ України».
Факт №5. «Органами Держспоживстандарту не застосовується повноваження щодо внесення подань про зупинення чи дострокове анулювання дозволів та ліцензій, виданих порушникам законодавства. Так, Укрметртестстандарт не ініціював анулювання ліцензії ТОВ «Асконі-центр», якому унаслідок невідповідності вимогам стандартів заборонено реалізацію 7 партій алкогольних напоїв вартістю 300 тисяч гривен».
Скільки можна вже писати і говорити про неякісні алкогольні напої? Скільки можна покривати тих виробників, які ці самі неякісні і небезпечні напої відправляють на прилавки магазинів, а слід за ними — і споживачів на лікарняні ліжка. Що ж, десятки тисяч померлих від небезпечних алкогольних напоїв, на жаль, не турбують сумління чиновників. А що турбує — здогадатися не важко. Про це — у листі Генпрокурора.
Факт №6. Усупереч вимогам статей 7, 9 закону України «Про управління об’єктами державної власності», ст.287 Господарського кодексу України Держспоживстандартом погоджено передачу в оренду 7 тисяч квадратних метрів приміщень підвідомчих підприємств без участі Фонду держмайна. Зокрема, 27.04.07 надано згоду ДП «Дніпростандартметрологія» на укладання договору про передачу у довірче управління приватному підприємству нежитлових приміщень площею 5,8 тисяч квадратних метрів, за яким управитель майна має право здавати приміщення в оренду, суборенду та отримувати відповідні доходи».
До речі, редакції журналу стало відомо, що виношуються також плани щодо передачі Реєстру державної системи сертифікації УкрСЕПРО, що знаходиться у структурі підвідомчого Держспоживстандарту ДП «УкрНДНЦ», до інших структур в обхід Мінекономіки, Мінфінансів та Фонду держмайна. Ось такі у нас руки загребущі. Замахнулися вже й на державне майно. Ось тільки такі плани були «за життя» старого міністра економіки, а що ж на це скаже нова влада?
Невже пан Шнипко з власної ініціативи вирішив зі всім Урядом посваритися? А витримаєте, пане чиновнику?
Вирок Генпрокурора
Як полюбляє говорити Задорнов, зітхнули і читаємо далі.
«За виявленими порушеннями до територіальних органів Держспоживстандарту прокуратурою винесено 146 приписів та подань, опротестовано 125 незаконних рішень, порушено 9 кримінальних справ, понад 470 дисциплінарних і адміністративних проваджень». Набираємо повітря у легені і доходимо до останнього абзацу: «Враховуючи, що викладені факти свідчать про неналежне виконання Держспоживстандартом України функцій спеціальноуповноваженого центрального органу виконавчої влади щодо державного нагляду і контролю за виробництвом та реалізацією споживачам якісної і безпечної продукції, інформую Вас (ред. — Тимошенко Ю.В.) для вжиття відповідних заходів».
Отже, іншими словами це звучить приблизно так: «Ми всіх перевірили, все підрахували, детально описали, що треба — подали до суду, кого треба — вже притягнули до відповідальності, а відтепер, шановна Юліє Володимирівно, робіть зі своїм підлеглим, що забажаєте».
Ваша відповідь Чемберлену, шановна Прем’єр-міністр
Спробуємо прогнозувати подальший перебіг подій.
Варіант перший: Докорити. «Це як?» — запитаєте. Все дуже просто. Направити листа Генпрокурора в Мінекономіки, яке керує діяльністю Держспоживстандарту, із дорученням розглянути і внести пропозиції. Мінекономіки, в свою чергу, не забиваючи свою голову дурницями, пише доручення аж самому О. Шнипку — розібратися і доповісти. Абсурд? Нічого подібного. Звичайна практика.
Варіант другий: ТРОХИ налЯкати. Тобто винести це питання на розгляд урядового комітету і доручити за результатами доповіді Олександра Шнипка тому же Мінекономіки розібратися.
Варіант третій: Винести догану. Втім, після трьох доган чиновник повинен звільнити свою посаду для іншого чиновника. Якщо виносити по догані за кожне порушення, то шляхом нескладних математичних вправ виходить, що Олександра Шнипка лише за 125 незаконних рішень у системі Держспоживстандарту повинні були звільнити щонайменш 40 разів.
Варіант четвертий: Звільнити… Звільнити??? Як говорив Станіславський: «Не вірю».
Варіант п’ятий (і останній): ПІдвищити. І таке буває. Не справився чиновник з однією ділянкою роботи — переводять на іншу, іноді навіть більш привабливу.
Всі вищеназвані варіанти вкладаються у звичайну схему кадрової політики, яка давно перестала бути зрозумілою, а точніше — вона ніколи не була зрозумілою для громадян нашої країни. Як інакше пояснити той факт, що журналісти невгамовно пишуть і пишуть про порушення у сфері захисту прав споживачів. Громадськість обурена. Генпрокуратура на чотири сторінки дрібним шрифтом (?!) описує безлад у системі, заведена не одна кримінальна справа, а позитивних змін так і не відбувається. Можливо тому, що ми давно проскочили «поріг чутливості» до тих речей, за які в нормальних країнах чиновників, які порушили закон, відправляють у відставку, причому без зволікання. Без варіантів.
P.S. Хотілося б, щоб читачі нас зрозуміли правильно. Боротьбу з некомпетентними та корупційними чиновниками, які порушують закон, ми вважаємо за професійний обов’язок четвертої влади, якою і є журналістика. Але це не самоціль. Ода кувалді, яка не простоює, — це не наш шлях. Вже котрий рік поспіль, критикуючи безвідповідальність, зловживання владою та корупцію в Держспоживстандарті, ми не ставимо на меті лише зміну одного горе-чиновника на іншого (що, до речі, і відбувається систематично останні три роки), а закликаємо владу звернути увагу на кинуту напризволяще цілу галузь, яка називається такими неприємними для багатьох чиновників словами, як захист прав споживачів. Давно пора провести реформи у цій галузі згідно міжнародних стандартів і поставити врешті-решт крапку. Прикладів успішних проектів у цій сфері достатньо: Німеччина, Швейцарія, Голландія… Змогли ж в Європі, куди ми так прагнемо, навести відносний порядок, більше того — ощадливі європейці знайшли 156,8 млн.євро на програму по захисту прав своїх споживачів. Втім, не треба далеко ходити. Подивіться на сусідню Росію, в якій стратегічна державна цільова програма по захисту прав споживачів розроблена й прийнята пропрезидентською партією «Єдина Росія», а у федеральному бюджеті вже закладені на це необхідні кошти. Чим ми гірше? Обличчям не вийшли? Так і обличчя вже нові — новий Уряд, нова програма прориву, сподіваємося — нові перспективи. От тільки хочеться, аби при цьому влада врешті-решт проривалася назустріч власному народові.
www.vlasti.com.ua Наталка РОЗУМНА