До Всесвітнього дня прав споживачів
Круглий стіл на тему:
«СПОЖИВЧА ПОЛІТИКА: європейський досвід та українські реалії»
12 березня 2010р., 11.00 на базі Київського національного торговельно-економічного університету (КНТЕУ)
Метою проведення круглого столу є створення дієвої платформи для консолідації зусиль державних органів, громадського сектора та бізнесових кіл у справі забезпечення належного захисту законних прав споживачів, врахування їх інтересів при формуванні та реалізації державної політики задля підвищення стандартів якості життя.
Головним завданням органів державної влади є продовження процесу перетворення України на заможну європейську державу, пріоритетом якої є створення високих стандартів життя населення. У ст. 42 Конституції України зазначено: «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій». Однак на сьогодні в Україні не існує консумерської (споживчої) політики ні де-юре, ні де-факто. При цьому більшість високорозвинених держав світу мають досвід плідної роботи в цьому напрямі, який можна адаптувати до українських реалій.
• Чому в розвинених країнах світу споживач вважається королем ринку, а в Україні – особою без прав і реального захисту від свавілля порушників закону?
Країни Європейського Союзу, забезпечивши на рівні технічного регулювання гарантії безпечності продукції та послуг, створивши систему позасудового та судового розгляду скарг споживачів, сконцентрували увагу на захисті споживача від небезпечних виробів та неякісних послуг через надання йому достатньої кількості об’єктивної інформації, відповідно до якої він зможе приймати свідоме рішення щодо їх вибору.
Останніми роками в Україні з метою підвищення рівня забезпечення інтересів та захисту прав споживачів розроблено та прийнято ряд законів, адаптованих до вимог законодавства ЄС. Однак вони залишаються фактично недієвими, внаслідок відсутності механізмів їх запровадження та уніфікації з іншими законодавчими актами. Закон України «Про захист прав споживачів», розроблений у 1991 р. і визнаний міжнародними експертами кращим в Європі, зазнав суттєвих змін у 2005 р., в результаті яких значно звузились права споживачів, що грубо порушило положення Конституції України. Численні звернення громадськості до органів державної влади залишилися без відповіді. До того ж, не існує впливової організації, яка б лобіювала інтереси споживачів і сприяла забезпеченню прав споживачів.
• Чому не задіяний «золотий» ресурс країни – активний свідомий споживач?
Проблемою залишається налагодження співпраці і взаємодії органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями споживачів. У той же час у країнах Євросоюзу саме громадський сектор є найактивнішою та найбільш ефективною ланкою захисту інтересів і прав споживачів: якій державою делегуються конкретні повноваження (моніторинг реклами, товарів, послуг щодо якості та безпечності, проведення незалежних споживчих експертиз, порівняльних тестувань, інформування, консультування та освіта споживачів, досудове вирішення спорів із споживачами та інші). Здійснюється системна фінансова підтримка реалізації цих заходів. Держава апріорі зацікавлена у партнерстві та громадській активності споживачів.
• Чи має український споживач гарантії безпечності та якості або повинен стати сам собі експертом?
Аналіз справ на споживчому ринку України свідчить, що кількість порушень законодавства у сфері захисту прав споживачів за останнє десятиріччя не зменшується і становить понад 90% від загальної кількості перевірених суб’єктів господарювання. Відсутнє законодавче врегулювання передачі відповідальності за безпечність та якість товарів, робіт, послуг. Майже тридцять (!) років не переглядалися норми безпечності товарів. Споживчий ринок продовжує насичуватися сурогатами, неякісними, фальсифікованими та небезпечними для людей товарами. Не повною мірою реалізується право споживача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари, роботи та послуги. Критичною є ситуація з надання фінансових послуг, зокрема кредитування, страхування тощо. Потребує розвитку можливість реалізації права споживача бути почутим і права на відшкодування збитків.
• Чи допустимо в європейській державі не звертати увагу на пріоритетність інтересів споживачів при формуванні стратегії розвитку країни?
Під час фінансової та економічної кризи споживачі залишаються незахищеними з боку держави. Фактично створено законодавчі, нормативні, інституційні умови для наступу недобросовісного бізнесу на права споживачів. Внаслідок неможливості забезпечення державою реалізації конституційного права на якість та безпечність суттєво постраждав імідж країни в очах міжнародної спільноти. Політика держави стосовно до споживачів виявилася вкрай безвідповідальною та неефективною.
Безсистемна трансформація державного сектору щодо захисту прав споживачів призвела до ситуації, коли інтереси трьох фігурантів споживчого ринку – держави, бізнесу (виробники, торгівці тощо) та споживачів, представлені в особі одного державного органу виконавчої влади у справах захисту прав споживачів (Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики), що натомість спричиняє протиріччя інтереси кожної з цих сторін. Як наслідок − відсутність прийнятої у світі практики захисту прав споживачів на засадах превентивності та концентрація зусиль лише на забезпеченні малоефективних контролюючих функцій.
Процеси глобалізації, зміна економічної ситуації, визначають необхідність реалізації консолідованої з усіма учасниками ринкових відносин споживчої політики, постійного удосконалення законодавства та фінансового забезпечення заходів у сфері захисту прав споживачів.
Чи є підстави очікувати зміни існуючої ситуації?
“НІ” – якщо не втрутиться громадськість!
“ТАК” – якщо консолідувати зусилля на основі кращого міжнародного досвіду!
Про це – конструктивно, компетентно, об’єктивно, небайдуже – на засіданні круглого столу 12 березня 2010 року об 11.00.
Результатом обговорення буде офіційне колективне звернення до Президента України, Уряду, керівників відповідних установ та організацій з науково обґрунтованими, підтвердженими кращим зарубіжним досвідом, реальними для виконання пропозиціями щодо формування споживчої політики держави та програми заходів з її реалізації на найближчу та довгострокову перспективу.
Формування споживчої політики – вимога часу!
м. Київ, вул. Кіото, 21, конференц-зала корпусу Д КНТЕУ, тел. (44) 531-49-32